Трипер (гонорея) – інфекційне венеричне захворювання, що викликається гонококом. У чоловіків в основному уражуються нижні відділи сечостатевого тракту з розвитком гонорейного уретриту. Запалення має гнійний характер. Зростання захворюваності відзначається з початку ХХ століття. Це пов’язано з поширенням і високим попитом на послуги еротичного характеру, в результаті чого і відбувається передача збудника. Також зростання випадків хвороби у чоловіків пов’язано з збільшенням числа гомосексуалістів. Особливу увагу даній проблемі приділяється через резистентності збудника до багатьох антибактеріальних препаратів, що значно ускладнює лікування. Ще одна складність пов’язана з частим поєднанням гонореї з іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
1
Етіологія та патогенез
Збудником трипера є бактерія Neisseria gonorrhoeae. Це диплокок, зовнішній вигляд якого нагадує два сполучених кавових зерна. Відкрив його вчений Нейссер в 1879 році, на честь якого гонокок і отримав свою назву.
На поверхні збудник має спеціальні ворсинки (пили), з допомогою яких кріпиться на слизову урогенітального тракту. Ще однією особливістю цього диплококка є його здатність до трансформації в різновид (L-форму), завдяки якій він проникає у власні клітини організму. У такому стані він стає важкодоступним для дії антимікробних препаратів.
Передається гонокок в основному при будь-яких видах статевих контактів (вагінальних, ректальних, оральних) від хворого партнера. Для чоловіків причиною зараження служить інтимний зв’язок не тільки з жінкою, але і з іншим чоловіком.
Ще одним шляхом передачі може бути побутової – через спільне використання особистих засобів гігієни з хворою людиною, але вкрай рідкісний. Це пов’язано з тим, що збудник гонореї нестійкий у зовнішньому середовищі і швидко гине при висиханні. Щоб відбулося зараження, на предмет при його використанні має бути велика кількість бактерій в активному стані, ймовірність чого досить мала.
2
Класифікація
В залежності від тривалості перебігу трипперной хвороби її поділяють на наступні форми:
- гостру – тривалість якої становить не більше 2 місяців;
- хронічну – з перебігом захворювання більше 8 тижнів.
При уповільненому процесі з мізерною симптоматикою гонорею називають торпідної.
3
Симптоми
Перші 1-2 тижні після зараження характеризуються відсутністю симптомів. У цей час відбувається прикріплення збудника до стінок уретри і проникнення його всередину клітин. По мірі наростання кількості гонокока з’являються перші ознаки захворювання. Вони бувають:
- суб’єктивними (їх відчуває сам хворий чоловік);
- об’єктивними (видимі з боку).
До перших належать:
- свербіж і печіння в сечовипускальному каналі;
- больовий синдром в області сечівника і промежини, який часто іррадіює по напрямку до прямої кишки;
- неприємні відчуття при сексуальному контакті;
- розлади сечовипускання (болі, часті позиви);
- виділення з уретри.
З усіх симптомів виділення з статевого органу з’являються в останню чергу. Спочатку вони прозорі (слизові), потім набувають гнійний характер.
Виділення гною спочатку спостерігається не завжди, але в міру прогресування трипера генетично стає постійним.
Об’єктивні ознаки виявляються при зовнішньому огляді. Область зовнішнього отвору уретри виглядає гиперемированной (червоніють і набрякають губки статевого члена). При натисканні на орган лікар бачить виділення жовто-зеленого вмісту.
Через ігнорування гонореї або її неадекватного самостійного лікування хвороба переходить у стадію хронізації. При хронічній формі захворювання крім виділень зазвичай ніяких симптомів не спостерігається. Виділення мізерні, з’являються в основному вранці.
4
Діагностика
У діагностиці трипера у чоловіка допомагають його скарги, правильно зібраний анамнез, який часто свідчить про випадкової незахищеною інтимного зв’язку, що передує захворюванню. Огляд також дозволяє визначити наявність гонореї.
Щоб точно дізнатися етіологію хвороби, виконуються мікробіологічні дослідження виділень з уретри, а також початкової порції сечі.
Застосовується звичайна мікроскопія, посів бактерій на поживні середовища з наступним визначенням їх чутливості до антимікробних препаратів. Цей аналіз допомагає підібрати найбільш ефективні лікарські засоби для боротьби з гонококом.
При підтвердженні наявності трипера у чоловіка повинні обстежуватися і всі його статеві партнери.
5
Лікування
Лікують трипер у чоловіків з допомогою антибіотиків. Ліки призначаються з урахуванням визначення сприйнятливості бактерії.
Зазвичай це цефалоспорини третього покоління (Цефтріаксон, Цефіксим) в таблетках. Препарат застосовують за призначеною схемою. Поліпшення настає приблизно через 3-4 дні, але переривати курс категорично забороняється: це спровокує виникнення стійкості до даного антибіотика.
Доповнює антимікробну терапію використання місцевих антисептичних та протизапальних засобів.
Якщо при обстеженні статевих партнерів хворого у них виявлений гонокок, вони також піддаються лікуванню. Після закінчення курсу антибіотиків проводяться 2 контрольні обстеження на наявність гонореї:
- через 2 тижні;
- через місяць.
При негативних результатах посіву чоловік знімається з обліку і в подальшому спостереженню не підлягає.
Лікування в домашніх умовах є допоміжним по відношенню до основної медикаментозної терапії. З народних засобів застосовуються збори трав (ялівцю, листків берези), подрібнений корінь лопуха. З них готуються відвари і настої і вживаються всередину.
Основа профілактики трипера – виключення незахищених сексуальних зв’язків з малознайомими людьми.
