Не всім людям відомо захворювання міокардит, лікування, симптоми якого повинні бути визначені своєчасно. За своїм походженням хвороба являє собою запальний процес міокарда, тобто серцевого м’яза. Виникнення міокардиту зумовлено впливом на міокард інфікування, токсичних речовин, аутоімунної і алергічної реакції. Іноді недуга виступає як самостійна патологія і симптом різних хвороб.

Як правило, міокардит служить результатом ревматизму, сигналізуючи про хвороби подібно перикардиту і эндокардиту. Міокард класифікується на гостру і хронічну форму, де гостра стає хронічною кардіоміопатією.

Сучасна статистика свідчить, що найбільш часто міокардит з’являється у молодих, активних і працездатних дорослих людей віком від 30 до 40 років. Сумна статистика свідчить і про те, що недуга розвивається і у дітей, і здебільшого у хлопчиків. Так, недуга може стати причиною порушення кровообігу, погіршення насосної функції, ритму серця і провідності. Іноді це стає результатом небезпечних наслідків і інвалідності.

Фактори, що призводять до розвитку хвороби

Якщо у людини розвинулося інфекційне захворювання, то міокардит стане його результатом. Однак сьогодні найчастіше спостерігаються міокардити при вірусних інфекціях. Неінфекційні причини, провокуючі міокардит – це зазвичай деякі медикаменти (сульфаніламіди, антибіотики, Метилдопа та інші). Іноді це також вакцини і сироватки. Міокардит може розвиватися під час системних хвороб сполучної тканини (системний червоний вовчак, системні васкуліти).

Причини запалення міокарда включають ревматизм, під час якого міокардит служить одним з головних симптомів хвороби разом з перикардитом і ендокардитом.

Міокардит ділиться на такі форми:

1. Ревматичний.
2. Інфекційний (як наслідок грипу, краснухи, дифтерії, вітрянки, важкої пневмонії). Дуже часто міокардит розвивається із-за такого збудника, як вірус Коксакі Ст.
3. Алергічний (сироватковий, після вакцин, лікарський).
4. Під час системних захворювань сполучної тканини, опіків, впливу іонізуючої радіації.
5. Ідіопатичний міокардит Абрамова – Фідлера (його виникнення неможливо з’ясувати).

Ослаблений імунітет і алергія відіграють велику роль у розвитку недуги.

Захворювання може бути як первинним (ізольованим), так і вторинним (виступати в якості прояву іншої недуги).

Перебіг міокардиту буває:

1. Гострий міокардит. Для цієї форми характерний гострий розвиток, висока температура тіла, яскраво виражені клінічні прояви, зміни у лабораторних даних, що свідчать про протікання запального процесу. Вірусного миокардиту властива віремія.
2. Підгострий міокардит. Ця форма хвороби відрізняється менш вираженою клінічною картиною, не надто інтенсивними відхиленнями лабораторних даних.
3. Хронічний міокардит. Трапляються загострення і затихання недуги на кілька місяців або навіть років. Запалення в міокарді стає причиною збою головних його функцій.

Варто відзначити, що люди, які зазнали цього недугу, повинні намагатися вести більш спокійне життя і не піддаватися сильним фізичним навантаженням, так як інакше вони будуть тільки сприяти розвитку недуги.

Симптоматика та її особливості

Ознаки вірусного міокардиту і інфекційно-токсичного виникають при явній інтоксикації. Під час отруєнь (сироватковий і медикаментозний міокардит) пошкодження може статися через 12-48 годин з моменту вживання медикаментів або введення сироватки. Під час інфекційно-алергічного міокардиту ознаки запального процесу можна визначити через 2 тижні після рецидиву хронічної форми захворювання.

В деяких випадках симптоми міокардиту не виражені яскраво, і тому виявити присутність недуги можна тільки після ЕКГ-процедури. Тобто за результатами ЕКГ все стане зрозуміло.

Серед загальних сигналів (незалежно від того, який вид міокардиту) зазначаються:

1. Болючість в зоні серця.
2. Загальна слабкість у тілі.
3. Швидка стомлюваність.
4. Тахікардія.
5. Аритмія.
6. Задишка.

Під час недуги стрімко розвивається серцева недостатність, що характеризується наростанням задишки, припухлістю вен на шиї, набряком легень, гіпертрофією печінки, периферичної набряком, асцитом.

Діагностика: основне

Якщо було простудне захворювання, стрибок в температурі тіла, біль у суглобах або м’язах, висипка на шкірі, то важливо звернутися до лікаря. Потрібно розповісти йому про коли-небудь виникала болі в серці або на грудях, а також з чим пов’язує пацієнта біль. Після докладного опитування, в ході якого буде прояснюватися картина, лікар проведе огляд і послухає.

Іноді у якості діагностики призначається загальний аналіз крові, в ході якого визначається збільшення лейкоцитів і прискорення ШОЕ. Дані відомості тим не менш не завжди стабільні і залежать від різних факторів.

Трапляються спірні моменти, тому для виявлення причинності призначається аналіз на визначення антитіл до кардиотропным вірусів.

Рентгенологічне дослідження дає можливість виявити ступінь вираженості гіпертрофії серця і сигнали застійних явищ крові в легенях. У досить рідкісних випадках та за особливими ознаками здійснюється біопсія міокарда. Залишковий результат діагностики буде встановлено лише по закінченні даного способу дослідження.

Лікування і профілактика

В процесі лікування слід визначити деякі моменти. Важливо попередити необоротне розширення серцевих камер, звести до мінімуму ймовірність появи хронічної недостатності серця. Якщо було виявлено захворювання, то пацієнта обов’язково госпіталізують. Важливо дотримувати постільний режим, час якого буде визначатися індивідуально для кожного хворого залежно від форми хвороби. Велика роль відводиться на харчування. У меню пацієнта не повинно бути багато солі.

Лікування медикаментами повинно мати в цілях усунення причини появи недуги у людини і лікувати безпосередньо ознаки. Імунну систему також варто скорегувати і попередити розвиток можливих ускладнень. Так як в переважній частині випадків чинником, що призводить до миокардиту, служить вірусне інфікування, то в загострений період хвороби має місце проведення противірусної терапії.

Якщо міокардит розвивався на тлі інфікування бактеріями, лікар призначає прийом антибактеріальних засобів. Антибіотики прописуються тоді, коли враховується головний недугу. Майже завжди хворим призначається пеніцилін, еритроміцин, доксициклін.

Під час важкої форми перебігу недуги як профілактика може використовуватися гепарин. Хворі з тахікардією та іншими порушеннями серцевого ритму приймають антиаритмічні засоби.

Оперативне втручання потрібно тільки в тих випадках, коли у хворих є стабільне порушення серцевого ритму і просте медикаментозне лікування не дає жодних результатів. В процесі оперування відбувається імплантація зовнішнього водіями ритму, який, вибираючи відповідну частоту, серце призводить до скорочення і забезпечення нормального кровообігу.

Щодо прогнозу міокардиту важливо сказати, що в результаті проведеного лікування виживаність відзначається лише у однієї третьої частини хворих, у другій третині виникає серцева недостатність і у останній третині відбувається стрімке погіршення стан.

Тому вкрай важливо уникати роботи, яка має відношення до важкої фізичної навантаженні, та професійного заняття спортом. Своєчасне обстеження (наприклад, навіть ЕКГ) не дасть упустити момент і дозволить почати правильне лікування міокардиту.