Хвороби сечового міхура у чоловіків: клінічні прояви і основні принципи лікування

Хвороби сечового міхура у чоловіків можуть проявлятися як вроджені аномалії розвитку, запальні процеси або нейрогенні патології. Дані недуги характеризуються гострим або хронічним перебігом. Пацієнти скаржаться на болі в паху і в низу живота. Порушується сечовипускання, яке буває занадто частим, нерідко переходять у нетримання. У важких випадках з сечею виділяються кров, пластівці або гній. Гострі напади супроводжуються сильним больовим синдромом, підвищенням температури, лихоманкою, ознобом.

Особливості захворювань сечового міхура

У чоловічому організмі сечовий міхур розташований між прямою кишкою і лобковим симфізом, в нижній частині живота. Відповідно анатомічній будові ззаду від органу знаходяться передміхурова залоза і насінні бульбашки. Тому при будь-яких проблемах з сечовим міхуром негативні відчуття будуть віддавати в пряму кишку і геніталії.

Гострі запалення завжди супроводжуються підвищенням температури тіла, загальним нездужанням.

Виділяють такі хвороби сечового міхура у чоловіків:

вроджені аномалії розвитку;
запальні процеси;
калькульозні захворювання;
злоякісні пухлини;
нейрогенні патології.

Симптоми практично всіх негативних процесів у сечовому міхурі у чоловіків проявляються проблемами сечовипускання, хворобливими відчуттями в області попереку, паху. Крім порушення основних функцій змінюються аналізи сечі. Вона стає мутною, з домішками пластівців, крові або суспензії. Клінічні ознаки захворювання – нетримання сечі та порушення її нормального відтоку.

Погіршує самопочуття пацієнта зловживання алкоголем і куріння. Групу ризику складають діти у віці до 6 років і чоловіки старші 50 років. Спровокувати розвиток уражень сечового міхура може попадання сторонніх тіл, порушення іннервації в результаті травм спинного мозку. Нерідко причинами є сильні емоційні потрясіння і захворювання нервової системи.

1.1

Вроджені патології

Хвороби сечового міхура у чоловіків найчастіше є наслідком вроджених аномалій розвитку порушень в будові або функціонуванні органу. Негативні зміни відбуваються ще в утробі матері.

Фахівці відносять до факторів ризику інфекційні захворювання жінки в період вагітності, зловживання алкоголем і курінням.

Відмітні особливості вроджених патологій і основні принципи їх лікування розглянуті в таблиці:

Захворювання	Характеристика
Екстрофія	Діагностується у новонароджених при повній або частковій відсутності передньої черевної стінки і передньої стінки сечового міхура. У виняткових випадках патологія супроводжується розташуванням сечового міхура назовні. Відзначається вилиття сечі через специфічний отвір. Головка статевого члена і сам канал, через який повинна проходити сеча, розщеплені. Уретра відсутня. Єдино можливий варіант лікування – хірургічне відновлення недорозвинених органів
Подвоєння	Повне подвоєння характеризується наявністю у малюка двох сечових міхурів із сечоводами, сечовивідними каналами і шийками. При частковому подвоєнні на два органи є тільки один канал і одна шийка. Усунути патологію можна тільки оперативним втручанням
Дивертикули	Найбільш поширена з усіх аномалій. Вона визначається як випинання стінки сечового міхура. За описом дивертикули нагадують мішки різного об’єму і розмірів. Місця їх локалізації – задні і бічні стінки органу. У новоутвореннях відбувається скупчення і подальший застій сечі. Вони провокують розвиток циститу, пієлонефриту і конкрементів. Виявити дивертикули можна за допомогою апарату УЗД або цистоскопії. Лікування патології можливо лише хірургічним методом
Агенезія	Аномалія, яка абсолютно несумісна з життям. Вона діагностується у немовлят при повній відсутності сечового міхура. У більшості випадків патологічний стан поєднується з іншими вродженими вадами
Контрактура шийки	Характеризується множинними утвореннями фіброзної тканини в шийці сечового міхура. Якщо поразка займає незначні ділянки, проблеми з виведенням сечі не представляють небезпеки для життя. При прогресуванні патології є ризик розвитку рефлюксу. Поєднання з інфекційним процесом може стати причиною ураження нирок. Основний метод лікування – розтин стриктури
Аномалії урахуса	Пупковий свищ – це патологія, при якій урахус в області пупка не заживає. При цьому постійно існує небезпека інфекційного зараження. Міхурово-пупковий свищ діагностується при абсолютному незарощенні урахуса. Виділення сечі спостерігається через пупок. Кісти, які можуть утворитися в будь-якому місці міхура, на перших етапах лікують консервативними методами. Якщо вони виявляються неефективними, проводиться операція

1.2

Запальні процеси

Запалення сечового міхура у чоловіків діагностуються значно рідше, чим у жінок. Згідно з медичною статистикою подібні ситуації найчастіше відзначаються при хронічних запаленнях органів і систем, які розташовані поруч з сечовим міхуром. До найбільш поширених захворювань відносять цистит.

Фахівці виділяють два види цієї недуги:

інфекційний;
неінфекційний.

Патологія розвивається внаслідок впливу хімічних або лікарських засобів на сечовий міхур. Високий ризик виникає при переохолодженні організму. Спровокувати ураження сечового міхура можуть камені, травми різного характеру, папіломи, поліпи, кісти.

Стан посилюється при аденомі передміхурової залози. Розвитку даної проблеми сприяє встановлення катетера в сечовому міхурі, цистостоми або інших медичних інструментів. Інфекційні цистити розвиваються при попаданні всередину патогенних мікроорганізмів і бактерій. До провокуючих чинників відносять:

недостатнє дотримання інтимної гігієни;
переохолодження органів малого тазу;
порушення сечовидільної функції;
ураження сечостатевої системи іншого характеру;
застійні процеси в малому тазі.

При специфічному циститі відбувається попадання в сечовий міхур небезпечних інфекцій: сифілітичних, туберкульозних, хламідійних, трихомонадних. Поразка поширюється і на інші органи.

Несвоєчасне звернення за медичною допомогою або неправильне лікування сприяють розвитку хронічної форми. Недбале ставлення до здоров’я може викликати небезпечні ускладнення. Існує ризик розриву стінок сечового міхура і серйозного ураження нирок. У виняткових випадках діагностуються гангренозний і геморагічний цистити або парацистит.

1.3

Сечокам’яна хвороба

При наявності каменів у нирках або сечовому міхурі діагностується сечокам’яна хвороба. Розміри конкрементів можуть досягати до 12 см в діаметрі. Камені утворюються в результаті ендокринних або обмінних порушень в організмі. Потрапити в групу ризику можуть чоловіки, які зловживають гострою або кислою їжею. Спровокувати формування піску можуть гіповітаміноз, інфекційні захворювання, токсичні ураження. Погіршити ситуацію здатні будь патології нирок і органів малого тазу.

Клінічна картина сечокам’яної хвороби представлена змінами складу сечі. При загостреннях в ній з’являються вкраплення крові, пластівці. Відзначається часте хворобливе сечовипускання. Чоловік відчуває постійну тяжкість у паху, низу живота і попереку. Гострі напади характеризуються рухом каменів по каналах сечовивідних шляхів. У результаті розвиваються нестерпні болі, що супроводжуються нирковими коліками. Іноді у пацієнтів діагностується больовий шок.

Об’єм сечового міхура може досягати від 0,7 до 1 літра. У здорової людини при його максимальному наповненні відбувається передача сигналу до спорожнення. При наявності уражень будь-якого характеру повноцінне сечовипускання відсутнє. Чоловік пред’являє скарги з приводу хворобливого і занадто частого сечовипускання. Іноді розвивається нетримання сечі. Гострі запальні процеси супроводжуються підвищенням температури, ознобом.

1.4

Нейрогенні поразки

Особливістю нейрогенних порушень є ураження нервових центрів, відповідальних за повноцінне функціонування сечового міхура. Основні проблеми зачіпають збої в накопиченні та евакуації сечі. У медицині виділяються дві форми патології:

гіперреактивність;
гіпоактивність.

Захворювання з однаковою періодичністю вражають як дітей, так і дорослих чоловіків. Аномалії в зростаючому організмі фахівці пояснюють недосконалістю нервової системи. Однак у міру дорослішання спровокувати проблему можуть:

різні інфекції;
ураження спинного мозку;
збої у функціонуванні периферичної нервової системи;
хвороби головного мозку.

1.4.1

Гіперактивний сечовий міхур

При частих позивах до сечовипускання в поєднанні з низьким обсягом накопиченої сечі лікарі ставлять діагноз гіперактивності сечового міхура. Позиви характеризуються сильними проявами, нерідко викликають нетримання.

Розвиток симптомів відбувається в будь-який час доби. В результаті гіперактивного процесу чоловіка починають мучити безсоння, депресія.

1.4.2

Гіпоактивний сечовий міхур

У ситуації, коли у чоловіка в сечовому міхурі накопичується до 1500 мл рідини і порушується її виведення, лікарі діагностують гипоактивні відхилення. Знижений тонус органу провокує розвиток каменів. При тяжкому перебігу захворювання спостерігається зворотний відтік сечі і потрапляння її в нирки через сечоводи. Щоб усунути проблему, пацієнту встановлюють цистостому для відведення сечі.

У терапії нейрогенних порушень застосовуються складні методи. Для постановки правильного діагнозу чоловік повинен пройти ряд обстежень. Необхідний анамнез досліджень крові і сечі, МРТ, КТ, УЗД. Повноцінне лікування призначається в результаті консиліуму різних фахівців.

1.5

Пухлини

Доброякісні утворення характеризуються локальною течією і не несуть прямої загрози для життя чоловіка. При обстеженні найчастіше виявляються поліпи і папіломи. Онкологічний процес провокує ураження всіх клітин епітелію і викликає незворотні зміни в їх будові і кількості. Погіршують стан пацієнта численні фактори, серед яких – вірус папіломи людини, хронічні захворювання, несприятливі умови життя і праці, шкідливі звички.

Згідно з дослідженнями доброякісні пухлини тривалий час протікають без клінічних проявів. На початковому етапі у чоловіка відзначаються незначні проблеми з сечовипусканням. Якщо папілома або поліп знаходяться поблизу сечоводу або уретри, в результаті перекриття просвіту відбувається порушення відтоку сечі.

При доброякісному перебігу завжди існує небезпека утворення онкології. Ракові процеси на ранніх стадіях практично не мають симптоматичної картини. Клінічні прояви починаються вже на останніх стадіях, коли шанси на вдале вилікування знижуються в кілька разів.

Основні принципи лікування

Лікування сечового міхура у чоловіків проводиться тільки після ретельної діагностики. Майже завжди потрібно знаходження пацієнта у стаціонарному закладі. У призначенні будь-яких методів терапії урологи спираються на загальну клінічну картину. Обов’язкова умова для успішного лікування – усунення головного збудника захворювання. Необхідно ліквідувати причини рецидивів і відновити захисні сили організму хворого в цілому, так і самого сечового міхура.

Основні напрямки корекції здоров’я пацієнта:

антибактеріальне лікування за допомогою використання антибіотиків;
призначення препаратів для купірування запального процесу;
усунення больових нападів;
відновлення сечовидільної функції;
гігієнічні заходи;
терапія з відновлення імунних функцій;
фітотерапія та альтернативні методи.

Етіотропне лікування представлене противірусною і протигрибковою терапією. Золотим стандартом у цьому напрямку сучасні урологи вважають препарат Монурал. Для усунення симптомів циститу призначається 1 таблетка для разового прийому.

Патогенетична терапія, головною метою якої є зняття запалення, полягає в призначенні нестероїдних протизапальних препаратів. Серед найбільш ефективних ліків використовуються Індометацин та Напроксен. Їх дія спрямована на ліквідацію проблем із сечовипусканням і болем в паху. Дозування і тривалість прийому призначаються в індивідуальному порядку.

Протизапальну, діуретичну та спазмолітичну дію мають ліки на основі трав. Так, Канефрон виробляється з додаванням екстрактів любистка, розмарину і деревію. Його рекомендують приймати три рази на день після їди по 50 крапель (або по 2 таблетки).

Препарат Цистон випускається в таблетках. Складається із сухих екстрактів трави ломикамені і марени серцелистої. Протипоказаний для призначення дітям до 14 років. Курс лікування у більшості випадків становить 14 днів. Пити потрібно по 2 таблетки три рази в день за 30 хвилин до їжі.

Основні компоненти ліки Уролесан – олії м’яти, материнки, ялиці і касторки. Крім того, при його виробництві додають хміль і моркву. Засіб ефективний навіть при наявності каменів у сечовому міхурі і сечоводах. На шматочок цукру капають по 10 крапель на один прийом. Дозування – 3 рази на добу. Необхідно протягом лікування й усього реабілітаційного періоду вживати підвищену кількість рідини, що сприяє більш результативному усуненню патогенної мікрофлори з сечового міхура, а у разі утворення конкрементів або піску – їх швидкому виведенню.

2.1

Народні засоби

У домашніх умовах, як один із варіантів комплексного лікування захворювань сечового міхура, можна використовувати народні засоби. Однак вони не повинні виключати виконання призначень та рекомендацій лікарів. При виборі кожного з альтернативних методів потрібно консультуватися з фахівцями.

Найбільш популярні рецепти описані в таблиці:

Назва	Опис
Відвар з молочаю	Лікарські речовини молочаю ефективно усувають прояви навіть хронічного запалення сечового міхура. Засоби на основі цієї трави сприяють купіруванню больового синдрому через кілька годин після вживання. Рослина не має протипоказань, крім індивідуальної нестерпності, тому може бути використана навіть при необхідності тривалої терапії. На 3 ст. л. подрібненої сировини потрібно взяти 500 мл крутого окропу, заварений відвар витримати під кришкою близько 60 хвилин. Процідити і пити в будь-яких кількостях, як чай
Чай з кукурудзяними приймочками	Лікування чаєм з кукурудзяних рилець показане чоловікам, у яких спостерігається часте сечовипускання з хворобливими проявами. Терапія корисна при синдромі подразненого сечового міхура, при клінічній картині простатиту і аденоми простати. Кукурудзяні волоски потрібно заварювати разом зі стеблинками черешні або вишні. На 200 мл окропу потрібно по 10 г кожного з компонентів. Можна використовувати як свіжу, так і засушену сировину. Необхідно заварити домашні ліки в термосі на 20 хвилин і випити в один прийом. Тривалість терапії – до повного одужання
Кроповий настій	На 1 склянку води необхідно використовувати 1 ч. л. сухого укропного насіння або 1 ст. л. подрібненої зелені. На повільному вогні прокип’ятити засіб близько 10 хвилин, відфільтрувати і приймати по чверті склянки за півгодини до прийому їжі 3 рази в день. Для додаткового протимікробного ефекту можна при кожному прийомі додавати настій по 3 краплі касторової олії. При непереносимості касторки її замінюють чайною ложкою гречаного меду