vse-zdorovy.info

Сайт про здоров'я: хвороби, симптоми, методи лікування, процедури, ліки та багато іншого

Біль при сечовипусканні у чоловіків: причини дискомфорту і лікування

Біль при сечовипусканні – це відчуття в малому тазі, викликане впливом надсильних внутрішніх або зовнішніх подразників. Вони призводять до утворення функціональних чи морфологічних змін. Існує велика кількість захворювань, які провокують цей симптом. Найчастіше у чоловіків цей стан викликано простатит, цистит, уретритом і пієлонефритом. Кожна з патологій вимагає обстеження і специфічного лікування.

1

Симптоми

Найчастіше захворювання сечостатевої системи виражаються у чоловіків у вигляді частих позивів, дискомфорту і/або хворобливість в малому тазу. На початку або в кінці сечовипускання хворі також відчувають печіння, свербіж або біль, неприємні відчуття в уретрі і статевих органах. Пацієнтам боляче ходити в туалет по-маленькому.

Біль може супроводжуватися й іншими симптомами, такими як поява неспецифічних виділень і зміна кольору і кількості сечі. Це ознаки, які свідчать про розвиток патологічного процесу в статевий або сечовидільної системи.

2

Причини

Причиною виникнення хворобливих відчуттів є запальні процеси, інфекційні і бактеріальні агенти. Ці фактори призводять до розвитку захворювань в органах малого тазу. Найчастіше вражаються:

  • нирки;
  • сечовий міхур;
  • уретра;
  • зовнішні і внутрішні статеві органи.

Захворювання сечостатевої системи поділяються на:

  • запальні хвороби нирок і верхніх сечовивідний шляхів (гострий та хронічний пієлонефрит);
  • запальні патології нижніх сечовивідних шляхів (цистит, уретрит, простатит, камені простати);
  • паразитарні захворювання;
  • сечокам’яну хворобу.

2.1

Захворювання

При попаданні чужорідного агента в організм розвивається реакція альтерації (пошкодження тканин) – початок запального процесу. Потім — стадія ексудації (освіта рідини) та проліферації (розростання тканини).

Вони супроводжуються підвищенням температури, ознобом, болями при сечовипусканні і симптомами, характерними для певних захворювань. Найбільш часто зустрічаються в практиці уретрит і простатит.

2.1.1

Уретрит

Уретрит – запалення слизової сечівника. Спровокований зазвичай умовно патогенними мікроорганізмами мікрофлори нижніх сечовивідних шляхів, коли кількість цих бактерій перевищує норму, і статевими контактами з інфікованими партнерами.

Причиною захворювання можуть стати трихомонади, гонококи, мікоплазми, уреаплазми, хламідії, мікози і вірус простого герпесу 2-го типу.

Уретрити бувають гострими і хронічними.

При гострому уретриті переднього відділу сечовипускального каналу спостерігається наступна картина: збільшення кількості слизистих виділень з каналу, які на голівці статевого члена нерідко утворюють жовті кірочки. Також виникають печіння, свербіж і біль під час сечовипускання. Перша порція сечі каламутна і здається, що в ній плавають білі нитки. При ураженні заднього відділу кількість слизу зменшується, частота позивів збільшується. Біль виникає вже в кінці сечовипускання.

При хронічному уретриті біль відчувається слабкіше, спостерігається дискомфорт, виділення відсутні. Сеча прозора.

2.1.2

Простатит

Простатит – запалення передміхурової залози. Гостра форма розвивається після проникнення в простату умовно-патогенних мікроорганізмів: золотистих стафілококів, клебсієли, протея, ентерококів.

Захворювання характеризується дизурією — частими позивами до сечовипускання малими порціями сечі і млявою струменем, болями в промежной області, почуттям тиску в животі, неприємними відчуттями в зоні статевих органів. Також супроводжується підвищенням температури до +39 градусів і більше, прискореним серцебиттям, нудотою, ознобом. Простата збільшена, набрякла і болюча.

Хронічний простатит також викликається умовно-патогенною мікрофлорою. Цю форму діагностують, коли період болів в малому тазі спостерігається не менше 3 місяців.

В розвитку хронічного простатиту чималу роль грають фактори ризику:

  • переохолодження;
  • гіподинамія – малорухливий спосіб життя;
  • безладні статеві зв’язки;
  • хвороби сечостатевої системи (пієлонефрит, уретрит);
  • венеричні захворювання.

В хронічній формі виділяють так звану тріаду простатиту: біль, порушення сечовипускання і статева дисфункція (зниження лібідо, передчасна еякуляція, зміни у складі сперми, які часто призводять до безпліддя).

2.1.3

Хламідіоз

Хламідіоз характеризується порушенням сечовипускання, свербінням, різями, печінням.

Можуть спостерігатися склоподібні виділення з слизової. Біль локалізується в різних областях: каналі, мошонці або попереку.

2.1.4

Гонорея

Гонорея спричинюється гонококами.

Біль проявляється лише в хронічній формі. При гострій гонореї спостерігаються біль, набряк уретри і підвищена температура. З часом виділяється блідо-жовтий гній.

2.1.5

Цистит

Цистит – запалення сечового міхура. У чоловіків при ньому спостерігається часті болісні і утруднені позиви до сечовиділення, але кількість сечі зменшується, процес супроводжуються різями, печінням. Іноді хворі страждають нетриманням сечі.

Якщо сеча каламутна з домішками крові, це свідчить про розвиток геморагічної форми циститу.

2.1.6

Сечокам’яна хвороба

Сечокам’яна хвороба (СКХ) – захворювання, причиною якого є обмінні патології, що призводять до утворення каменів у нирках і сечовивідних шляхах.

Розвитку МКБ можуть сприяти спадкові, морфофункціональні, ендокринні та інші фактори.

При локалізації каменя в нижній частині сечоводу хворі відчувають раптові позиви до сечовипускання, болі віддають в пах. Може спостерігатися гематурія – кров у сечі. Зустрічаються випадки анурія – відсутність сечі при наявності каменів в сечоводах.

3

Лікування

Лікування в першу чергу спрямоване на усунення причини, що викликала патологію. Ліки призначає тільки лікар.

При інфекціях показано антибактеріальні, антимикозні препарати. При сечокам’яної хвороби проводять ультразвукове дроблення каменів. При важкій формі здійснюють хірургічне втручання.

При простатиті додатково рекомендують проводити фізіопроцедури, масаж простати через пряму кишку. Також всім пацієнтам призначають дієту, яка виключає солоні, гострі страви, копченості та приправи.

Для профілактики необхідно дотримувати особисту гігієну, не переохолоджуватися, вести статеве життя з перевіреним партнером, вчасно звертатися зі скаргами на захворювання і лікувати їх.

В домашніх умовах вдаються до допомоги народних засобів. Фітотерапія використовується в поєднанні з медикаментозним лікуванням, так як має спазмолітичну, сечогінну і протизапальними ефектами.

При уретритах і циститі використовують відвар з мучниці. М’ята перцева, журавлина, сосна та лаванда володіють антибактеріальною і антимикозным властивостями. Спазмолітичну дію надають фенхель, ромашка, календула і півонія.

Ці рослини використовують у відварах. Вони не володіють тривалим ефектом і не усувають причину захворювання. Тому необхідно звертатися за допомогою до лікаря.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code